"Новоград-Волинське вище професійне училище"

Категорії розділу
Категорії каналів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 273
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Подорож музеєм етнографії

                       Раді вітати Вас в нашій світлиці, в нашому музеї етнографії та фольклору рідного краю, професійного ліцею м. Новограда - Волинського, який має назву «Звягельські дзвони».

Народне житло цікаве і оригінальне не тільки за формою, але й щодо внутрішнього змісту.

Обов’язковим елементом інтер’єру української хати був мисник, в якому  зберігався всей хатній посуд.

      

Біля мисника  стоїть стіл, це дуже старий стіл, якому більше  ста років, він дубовий. Стіл у домі – наче  олтар, на який окрім  сільнички та хліба, нічого більше не клали.

А  ось найсвятіше місце в  оселі – це покуть (червоний кут, парадний кут) – божник, тут розміщувалися  благословенні ікони батька й матері, потім старшого, молодшого синів, також ставили ікони Божої  Матері, святої Трійці, Неопалимої  Купини (оберіг від пожежі). Божниці прикрашали спеціальними  рушниками, уквітчували квітами. За образи клали клечання на Трійцю й дивилися: якщо воно почорніє – бути чомусь лихому; хтось з родини або захворіє, або помре.  

  

Біля покуття  ви бачите панно «Оранта» - це образ Божої Матері, який зображений на фресках Софії Київської. Цю картину виготовили учні гр.№17 – професії «Столяр-різьбяр».

Особлива гордість нашого музею – це ось це ліжко. Яке належало родині найбільшого землевласника повіту Б.Мізенцева у Ново-Звягелі. Маєток і зараз зберігається, в цьому приміщенні знаходиться в штаб гарнізону м.Новограда-Волинського.

        

Ліжко дерев’яне, орієнтовно виготовлене у 1886 р., застелене домотканим полотном, прикрашене гаптуванням та традиційною поліською  вишивкою.

Коли в родині народжувалася дитина, то обов’язковим елементом інтер’єру оселі, була колиска.


Її розміщували біля  ліжка, підвішували на гак, який був прибитий до сволика.

Найголовнішим  місцем в оселі була піч, вона здавна готувала для всієї сім`ї страви, обігрівала всю оселю. Складається вона з комина, припічка, під припічка, челюстей (навіс над припічком, куди збирається дим), черінню – де варилася їжа, а також верх печі, де грілася  сім`я, сушила фрукти.

   

 


А ось  предмети  домашнього вжитку, теж були  обов’язковими в господарстві: це хлібна діжа в якій замішували тісто, також дві  ступи з товкачами, а ось ці  дерев’яні ночви різних розмірів, були виготовлені ще в кінці ХІХ ст.. я які слугували для вимісу тіста, а також купали і сповивали дітей.


У другій половині ХІХ ст.. на початку ХХ ст.. в Україні застосовувалися два типи ткацьких  верстатів – горизонтальний, та  вертикальний.Такі ткацькі верстати були легкими, рухомими та незначними за розмірами, що давало змогу  розміщувати їх у  селянській хаті.



Ткацький верстат, який ви бачите перед собою, подарований нашому музею Стрембіцьким Дмитром  Степановичем з села Кікова нашого району, який на жаль уже помер, за його словами цей верстат  був зроблений його дідом,  а це приблизно 1878 р.Верстат і зараз діючий, на ньому можна  ткати  різноманітне полотно.

У фонді нашого музею, нараховується більше 120-ти різноманітніх рушників.


«Ви бачите, що  найпопулярніша вишивка – «деревожиття, тобто стилізовані казкові квіти, що розміщувалися у центрі композиції, а знизу, вздовж країв рушника, підіймаються виткі гілки». «Дерево життя» - це  збірне поняття:  ним міг бути соняшник, виноград,  калина, барвінок, верба.

Український народний одяг – яскраве  й  самобутнє   культурне явище, котре розвивалося і удосконалювалося протягом  століть. 


Комплект чоловічого вбрання, який складається: з  солом’яного бриля,  святкового і повсякденного,  тунікоподібної за кроєм сорочки, святкової і повсякденної, полотняних  штанів  підперезаних  поясом.

Жіночий одяг в нас  представлений великою кількістю сорочок. 


На цьому  манекені  ви бачите повсякденну жіночу сорочку, вона не має вишивки,  оздоблена  тільки гаптуванням.


Комплект весільного жіночого вбрання   ви бачите на цьому манекені, він складається: з вишитої сорочки прикрашеної намистом, вишитого орнаментованого фартуха, оздоблену вишивкою намітку, верхній жіночий одяг – гуля та головний убір дівчини.


Цінність нашого музею насамперед у тому, що тут зібрано професійні знаряддя праці теслярів, столярів, будівельників, швачок-закрійників.

 

 

Саме ці та інші  професії  опановують у ліцеї дівчата та хлопці.


Столярний  верстат 1886 року, фуганки,  рубанки, теслярські сокири 19 століття, а ще – колишні  швейні машини, ножиці, праски.

Привертає увагу свідоцтво, видане майстром робітнику 1919 року, містить чимало таких характеристик, якій й сьогодні вимагають від учнів викладачі професійного ліцею. Йдеться про професійність, старанність у навчанні та роботі.











Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • Copyright MyCorp © 2018
    Безкоштовний хостинг uCoz